Про себе

    
    З дитинства я мріяв стати військовим. Ця мрія привела до Київського суворовського училища, де мені випало щастя відкривати військовий парад на Хрещатику в складі роти барабанщиків, написати свій перший вірш, зустріти перше кохання... Потім був Північний Кавказ, Орджонікідзевське вище загальновійськове училище, незабутні сходження на засніжені вершини Кавказького хребта, прекрасні червонокнижні квіти: едельвейси та рододендрони, перший стрибок з парашутом, важкі, але надзвичайно цікаві роки оволодіння премудростями військової справи.

Мабуть, Всевишній знав, що через чверть століття я опинюсь на педагогічній ниві, бо від лейтенанта до майора довелось проходити службу саме в навчальних військових частинах. Той безцінний досвід, який я отримав на посадах командира навчального взводу, навчальної роти, навчального батальйону, став міцним фундаментом моєї сьогоднішньої діяльності.

З перших днів роботи вчителем зрозумів, що школа – це не армія, а учень – не солдат. Тож, навчаючи дітей, доводилося й доводиться вчитися й самому. На мою думку, цей процес нескінченний.

Кожен урок для мене – це бій. Бій за серця, за голови моїх учнів. Намагаюсь бути для них не просто хорошим учителем, а справедливим командиром. Командиром, якого розуміють з півпогляду, з півслова; командиром, який завжди виконує обіцяне, який береже, а не шкодує підлеглих; командиром, якому довіряють повністю, за яким підуть до кінця.

Однією з головних складових успіху в засвоєнні програми предмета «Захист Вітчизни» вважаю дисципліну, тож з першого і до останнього уроку виховую в учнів дисциплінованість і звертаю на це надзвичайну увагу.

Переконаний, що найпершим критерієм навчальних досягнень з предмета «Захист Вітчизни» є практичні навички та вміння учнів виконувати передбачені програмою вправи та нормативи. Тому намагаюсь, щоб теоретичні заняття проходили максимально лаконічно з метою вивільнення часу на практичні дії. Для досягнення максимальної інтенсивності уроків комплексно застосовую інноваційні технології та наявну в школі матеріально-технічну базу. 

Одним з найважливіших аспектів роботи вчителя  предмета «Захист Вітчизни» вважаю військово-патріотичне виховання. На моє глибоке переконання, для того, щоб військово-патріотичне виховання досягло своєї мети, його треба проводити безперервно, а не епізодично (від заходу до заходу, від дати до дати, від вказівки до вказівки). Особисто використовую для цього кожен урок, кожен позакласний захід, кожне заняття гуртка «Школа безпеки» і загалом кожне своє спілкування з учнями.

Своє педагогічне кредо «Справжній педагог повинен працювати на майбутнє» стараюсь підтверджувати щоденними практичними справами й основним своїм завданням уважаю виховання громадянина-патріота, завжди готового у разі необхідності стати на захист Батьківщини зі зброєю в руках.